Каждый из нас хотя бы раз в жизни задумывался о том, какие способности он бы хотел получить. Любой хотел бы проснуться однажды утром и обнаружить, что теперь он может двигать предметы одной только силой мысли или летать вместе с птицами. У всех мелькали подобные мысли в голове, но готовы ли люди столкнуться с этим в реальном мире? Что вы скажете, если все эти мечты вдруг станут явью? Готов ли мир к таким кардинальным переменам и готовы ли вы к такому? Удастся ли вам совладать с вашими способностями или они полностью поглотят вас?
дата в игре - 14-30 октября
Free Image Hosting at FunkyIMG.com
19/10/14 Дорогие друзья, спешим вам сообщить, что наш проект открывает свои двери для всех желающих присоединиться.


активисты игроки
Free Image Hosting at FunkyIMG.comFree Image Hosting at FunkyIMG.comFree Image Hosting at FunkyIMG.com
активисты во флуде
Free Image Hosting at FunkyIMG.comFree Image Hosting at FunkyIMG.comFree Image Hosting at FunkyIMG.com
лучший эпизод
Free Image Hosting at FunkyIMG.com
лучшая пара
Free Image Hosting at FunkyIMG.com

not found

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » not found » игра в бисер » Welcome to Internet


Welcome to Internet

Сообщений 1 страница 3 из 3

1

Welcome to Internet.
«Чи буду я все ще членом суспільства, якщо не сфоткаю букет в інстаграм?»
Сьогодні це питання мучить більшість дівчат.


http://33.media.tumblr.com/tumblr_m2ub2pl4rp1qlwguto1_500.gif

story about us.
Безжальна україномовна замальовка про двух недалеких кобіт, інстаграм та зів'яле листя.

names.
Єва, Арма.
time & place.
Ранок, що передує подіям у квесті. Події починають розгортатися у кондитерській.

+1

2

Поставити ще декілька цяточок рожевим кремом, притрусити зверху різнокольоровою присипкою, і черговий витвір кондитерського мистецтва завершений. Єва закінчила чергову порцію мафінів, коли дзеленькнув дзвіночок, і в кондитерську ввійшла дивнувата на вигляд дівчина. 
- Привіт, Армо, - за звичкою помічниця кондитера привіталась, тримаючи перед собою тацю із тістечками, хоча ця відвідувачка зазвичай не звертала на неї уваги.
Дочка її вже колишнього вчителя час від часу заходила до «Солодощів Менделя», проте майже ніколи нічого не купувала. Ось і зараз вона, тримаючи у руці телефон, завмерла біля вітрини із пончиками. У коміксах Єва читала про шпигунів, проте була не впевнена, що пончики можуть нести у собі державну таємницю, тому не розуміла, навіщо Арма постійно їх фотографує.
- Чому ти їх ніколи не купуєш? Якщо хочеш, я пригощу тебе. – Запропонувала вона, закінчивши викладати кекси, витираючи руки, припорошені мукою об світло-коричневий фартух . Можливо, їй шкода витрачати на них гроші? Зазирнувши дівчинці через плече, Єва побачила приближені зображення десерту у блідо-рожевій гаммі. – У тебе гарні фото.
- Не подобається? То гімна з’їж! – До зали зайшов вантажник, захлопуючи кришку мобільного.  – Пардоньтє, - перепросив він, побачивши відвідувачку. – Шелепо, тебе ще довго чекати? Ну, чого витріщилась? Давай, соображай бистріше і віддай мені коробку.
- Всмислє? Яку коробку? – У них було багато коробок. Із тортом на весілля, із заварними тістечками, із піщаним печивом, із замороженим кремом… Вона не одразу зрозуміла, що сьогодні вони віддають партію рогаликів із вишнею у місцевий супермаркет.
- Хуйобку! – І знову при погляді на Арму швидке «прастітє».  – З рогаликами, дурепо!
- Аа. Зараз, вибачте. – Дівчина поспішила  до підсобного приміщення, і вже у дверях обернулась  до блондинки. – А ти поки вибери собі щось, - і  слідом за вантажником зникла у царстві тіста та крему, залишивши у залі віч-на-віч Арму та пончики під прицілом її об’єктиву.
Єва вже звикла до того, як з нею розмовляють і не звертала на це уваги. Герр Брок інколи лякав дівчину, тому що постійно на неї кричав. Але у нього був напарник, який постійно говорив Єві дивні речі, а потім сміявся. Вона не розуміла, що викликає у нього сміх, але сміялась також. Мабуть, віен добре до неї ставився, раз жартував із нею.
Через хвилин десять дівчина, в якої тепер у муці був не лише фартух, а й чоло, повернулась до зали, тихо наспівуючи під ніс «Софт кіті, ворм кіті, літл бол оф фюр…».
- Ну що? Візьмеш щось? – Запитала вона у Арми і почухала лоба, ще більше його замастивши.

+1

3

Увага! Від поста віє азіровим.
Сьогодні був особливий день. Ще з вечора Арма вирішала, що не піде до школи, адже щоденна монотонна праця с незмінним пейзажем за вікном класу втомлює навіть більше, ніж неприємний ревучий голос  їх лисіючої  керівнички. Арма підвелася о восьмій годині, матінки вже не було вдома. Вона взагалі ніколи не займалася зборами дочки до школи, вважаючи її, а чи то занадто самостійною, чи-то навпаки клінічно дуркуватою. Арма, звичайно, підтримувала легенду відносно першої теорії, вважаючи себе особливою, обдарованою дитиною.
Взагалі, вона не любила прогулювати школу. В цей час було важко чимось себе зайняти, всі подружки із інтернетів на навчанні, а закутки містечка в осінню пору, а то ще й після сумних подій, навіювали смуток.  Був ще варіант пограти в Sims 4, але й ця забава швидко набридала.  Отож одягнувшись в один зі своїх численних луків, Арма підмалювала очі та натягнувши на голову чепчика, вирішила подихати свіжим повітрям, зробити декілька фото для свого блогу.
Першим ділом, вона прогулялася центральним парком, намагаючись триматися подалі від людей в уніформі. Вони її нервували, а розруха нагадувала про смерть татка. Скільки сліз вона вже виплакала, скільки  отих золотих рибок в імпортних пакєтіках подохло? Армі було не понять, шо то все вона.
Ось вона пропускає  шаленого чувака на вєліку, шо хєрачить по встрєчкє , намагається посміхатися, бути відкритою для нових знайомств. Кожного разу. Арма взагалі вважає себе видною дівкою, котру важко не помітити. І є в цьому трохи глузду, адже одягається ця птаха зазвичай як блядь, а чи шльондра.
Вона штовхає двері, вслуховуючись до дзвіночка.
В приміщенні пахне піражками.
Озираючись, дівчина прямує до прилавку з пончиками.  Іноді Арма навіть купує щось, шоб потім в тубзіку  захавать все в одну пачку.
Ось Арма дістала свого модного смартфона, прицільно навела камеру на глазуроване кільце, трохи присіла і нахилилася, щоби кадр вийшов кращий, потім трішки відступила, даючи можливість сонечку омити їжу своїм сяйвом. Ідеально.
Арма не відразу чує, як їй під руку щося гомонить Ева. Дівчина була з явними вадами розвитку: зовсім немодна, не креативна, нецікава. Армі  було шкода цю сіреньку мишку, яка певно і друзів то не мала. А можливо і не знала, що таке інстаграм.  Клініка.
Будучи свідком інтєлігентного спілкування місцевої  іліти, Арма тяжко видихае.  Вона вже точно знає, чим буде займатися наступні кілька годин. Вглядаючись в мурзату Евку, намагається знайти якусь перспективу. В принципі, їй вдається. Там зафарбувать, тут плаття покорочє, грудь відкрить. А шо? Возраст позволяє. А там уже і не до інтелектуальних здібностей буде. Нашо той мозг, коли є цицьки і ліфчики з пуш-апом?
Дочекавшись, поки Єва вийде зі своєї комори, Арма, не відповідаючи на питання,каже:
-Тобі крупно повезло! Ти така гарна, але трохи затуркана. Я можу допомогти тобі змінитися на краще! Доречі, про піражки. Я не їм м’яса, я проти вбивств. Але зара не про те, скажи краще коли в тебе закінчується робочий день? Повечеряємо разом. Я покажу тобі свою сторінку на tumblr.

+1


Вы здесь » not found » игра в бисер » Welcome to Internet


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно